Size comparison of dinosaurs - Triassic, Jurassic and Cretaceous

ОРНІТОФАУНА ЛЕТИЧІВСЬКОГО РАЙОНУ

ОРНІТОФАУНА ЛЕТИЧІВСЬКОГО РАЙОНУ

В. Новак

Дане повідомлення підготовлена на основі власних досліджень, аналізу літератури (опублікованої і рукописів) та результатів опитування місцевого населення.

Летичівський р-н розташований у центрально-східній частині Хмельницької області у зоні Подільського Побужжя (історично – це крайня північ Поділля, яка межувала з історичною Волинню).

 Площа р-ну близько 1000 км. кв. За відсотком лісистості (20%) район займає третє місце у області. Основна площа р-ну – це відкриті території, а саме, поля (61%). Майже третина полів уже не орються по 5-10 років і вони поступово заростають чагарниками, особливо поблизу лісів. Водойми р-ну представлені річками ( Південний Буг та його притоки Бужок, Вовк, Згар), водосховищами (Щедрівське-1500 га, Верхні Анаставці – 900 га, Нижні Анаставці – 400 га, Новокостянтинівське – понад 100 га), риборозплідними ставками (околиці сіл Ярославка, Митківці, Ставниця), колишніми колгоспними, сільськими ставками (поблизу більшості сіл). У районі 2 смт та 52 села.

Сучасна орнітофауна (станом на 1.01.2012) Летичівського району нараховує 241 вид птахів, які належать до 17 рядів: гагароподібні – 1,  пірникозоподібні – 4, пеліканоподібні – 2,   лелекоподібні – 10, фламінгоподібні – 1,   гусеподібні – 23, соколоподібні – 26,     куроподібні – 4, журавлеподібні – 7,    сивкоподібні – 43, голубоподібні – 5, зозулеподібні – 1, совоподібні – 5,          дрімлюгоподібні – 1, серпокрильцеподібні – 1, ракшеподібні – 4, дятлоподібні – 8,     горобцеподібні – 95.

Досить багата гніздова орнітофауна району. У гніздовий період зареєстровано на сьогодні 162 види, для 138 гніздування достовірно доведено, для 24 видів гніздування можливе, так як спостерігались під час гніздового періоду(осоїд, широконіска, білоока чернь, лунь польовий, орел-карлик, пісочник малий…). У лісових насадженнях відмічено на гніздуванні 61 вид. Фоновими є канюк, яструб великий, припутень, дятел звичайний, щеврик лісовий, сойка, кропив'янка чорноголова, вівчарик-ковалик, мухоловка білошия, вільшанка, дрізд чорний і співочий, синиця велика, повзик, зяблик, вівсянка звичайна. Зрідка гніздуються, або передбачається гніздування: Лелека чорний, підорлик малий, слуква?, дрімлюга?, жовна зелена, дятел чорний?, жайворонок лісовий?, сорокопуд сірий, тинівка лісова?, кропив”янка рябогруда, мухоловка строката?, горихвістка звичайна?, синиця чорна, шишкар ялиновий.

У водно-болотних угіддях відмічено в гніздовий період 65 видів для яких доведено, або передбачається гніздування. Фоновими на гніздуванні є пірникоза велика, бугай, чапля сіра, крижень, чирянка велика, лунь очеретяний, лиска, курочка водяна, мартин звичайний, крячок білощокий, ластівка берегова, кобилочка солов’їна, очеретянка лучна і чагарникова, ремез, вівсянка очеретяна. 

Різноманіття мікро біотопів у населених пунктах сприяє гніздуванню в їх межах понад 63 видів. Фоновими на гніздуванні є лелека білий, голуб сизий, припутень, горлиця садова, дятел звичайний та сирійський, ластівка сільська та міська, плиска біла, шпак, кропив’янка прудка, горихвістка чорна, чикотень, синиця велика, горобець хатній та польовий, зяблик, коноплянка.

Найменше видів гніздується на полях, а саме 13 видів. Переважно це куріпка сіра, перепілка, чайка, посмітюха, жайворонок польовий, плиска жовта.

На сьогодні в зимовий період на території району зареєстровано 113 видів, з них осілих - 41, тільки зимуючих – 9, інколи відмічаються взимку - 63. Серед них червонокнижні: сірий сорокопуд, лунь польовий, гоголь. Найчастіше протягом зимового сезону реєструється 50-70 видів. Детально про зимівлю птахів в межах сіл є окрема моя доповідь (можу на наступний раз представити).

На сьогодні зібрано фенологічні дані по міграції 213 видів, з них 178 відмічались на весняному прольоті, а 181 – на осінньому. Як правило, щороку реєструються фенодати прильоту чи відльоту для 85-125 видів птахів. Основні пункти спостережень це околиці с.Голосків та с.Волосівці, крім того, за біляводними птахами спостереження проводились поблизу с.Митківці, с.Ярославка та смт.Меджибіж.

З червонокнижних видів за останні 20 років у районі спостерігались 29: пелікан рожевий, лелека чорний, чернь білоока, гоголь, крех середній, скопа, шуліка рудий, лунь польовий і степовий, канюк степовий, змієїд, орел-карлик, підорлик великий і малий, беркут, орлан-білохвіст, кречет, балобан, сапсан, журавель сірий, кулик-довгоніг, кулик-сорока, кульон великий і середній, дерихвіст лучний, мартин каспійський, крячок каспійський, сорокопуд сірий, шпак рожевий.

Історія дослідження орнітофауни Подільського Побужжя

В.В.Новак, В.О. Новак

На сьогодні антропогенні ландшафти України займають до 95% території України і Поділля зокрема /Денисик, 1999/. Важливим елементом таких ландшафтів є населенні пункти, які утворюють окремий урбанізований ландшафт: міста, містечка (селища міського типу), села та хутори. Антропогенні території після формування, як i природні, саморозвиваються за природними закономірностями  і тому відіграють важливу роль у збереженні і збагаченні регіонального біорізноманіття /Денисик, 1999/.

Поділля і Подільське Побужжя зокрема останніми століттями було одним з найбільш густозаселених регіонів (території сучасної України). Кількість сіл і хуторів в регіоні до середини ХІХ століття була майже на третину більша. Після невдалого польського повстання за незалежність від Російської імперії у середині ХІХ століття було ліквідовано багато сіл, які належали польським вельможам. Частину населення відселяли у сусідні села, а частину переселяли у Херсонську та Таврійську губернії. Так, наприклад сучасне село Голосків виникло після ліквідації 6 навколишніх сіл (Старий Голосків, Завійки, Дашківці, Пархомівка, Чарторийка, Любомирка). Села розташовувались переважно у місцях малопридатних для вирощування с/г культур (пагорбах, долинах вздовж рік…), тому на території Побужжя процвітало садівництво. Значні площі садів оточували навколо села, їх залишки подекуди збереглися й до нині. Такі особливості сіл Побужжя зумовили їх своєрідну орнітофауну і можливо процеси синантропізації лісових видів тут проходили значно успішніше ніж у містах чи селах інших регіонів. 

На сьогодні Подільське Побужжя все ще залишається великим сільським регіоном, у селах проживає більше 50% місцевого населення, але кількість його невпинно зменшується. У селах розпочалось два напрямки розвитку: одні поступово занепадають, а інші все більше набувають рис міських поселень (в архітектурі, фітодизайні садиб, господарстві…) і відповідні зміни відбуваються й в складі їх орнітофауни.

Цікаві природні ландшафти утворені в басейні Південного Бугу завжди притягували до себе природодослідників. Адже, на порівняно невеликій території можна було побачити різноманітні природні угрупування. Серед них - водно-болотні угіддя, які утворені Південним Бугом та його притоками зберігали свій первозданний вигляд практично до 50-х років ХХ століття. Крім того, тут наявні степові угрупування, широколистяні ліси, у яких старі насадження (віком понад 80 років) займали понад третину площ ще до кінця 20-х  років ХХ століття. Є на цій території своєрідна ділянка „Подільського Полісся” в басейні р.Згар і Згарок (з набором видів флори і фауни характерних для типового Полісся), а ще  гірські ландшафти Південнобузького каньйону, який розпочинається за с.Новокостянтинів та Кудинка (древнє місто Кудин)[3]. Така різноманітність біотопів не лише притягувала природодослідників, але й „народила” світу своїх місцевих дослідників, які стали відомими далеко за її межами.

У нашій роботі, ми старались узагальнити доступні нам матеріали про історію орнітологічних досліджень на території Подільського Побужжя (центральна частина Хмельницької області та прилеглі райони Вінницької) за останні 300 років.

Перші фрагментарні дані по орнітофауні Подільського Побужжя знаходимо у роботах Г.Рачинського, який описав тогочасну орнітофауну Польщі, до складу якої входила й досліджувана частина Побужжя[46, 47]. Після цього, відомості про птахів не зустрічаються у літературних джерелах майже впродовж 100 років (можливо просто ще не знайдені).

Але в цей період, 24 липня 1810 року у с.Пилява (тепер Старосинявського району) народився майбутній відомий природодослідник Поділля – Густав Бельке. Ще в ранньому дитинстві він став сиротою та завдяки князю Адаму Чарторийському  був направлений у школу у Меджибіж. Ця школа була на утриманні Чарторийських і славилась високим рівнем навчання. Завдяки цьому, по закінченні школи Густав Бельке вільно володів іноземними мовами (англійською, німецькою, французькою). Очевидно, саме тут він розпочав свої природничі дослідження, адже у школі в той час викладав природознавство Ю. Ковалевський, майбутній видатний вчений Віденського університету. Хоча Густав Бельке не лишив публікацій по орнітофауні Побужжя, все ж він вніс великий вклад у вивчення орнітофауни Кам’янеччини (не будучи професійним біологом)[24].

В 1814, 1816, 1818, 1822-24 роках, досліджуючи флору межиріччя Південного Бугу і Дністра, паралельно проводив і орнітологічні дослідження регіону Антон Лук’янович Анджейовський [1, 2, 43].

В середині ХІХ століття виходить ряд публікацій професора університету святого Володимира (м.Київ) К.Ф.Кеслера, який подає аналіз орнітофауни регіонів Київського учбового округу (Поділля – одна із цих територій)[17-19]. Не відомо чи був особисто Кеслер на території Подільського Побужжя, але дані по орнітофауні регіону присутні у його публікаціях. Для цього періоду також відомі публікації Е. Ейхвальда[45] та І. Глузінського[44], де розглядалась орнітофауна всього Поділля, але теж не відомо чи були вони особисто в регіоні Побужжя.

Свої враження (в тому числі й орнітологічні) після обстеження в 1885 році Поділля опублікував Микола Павлович Барбот-де-Марні[4], який тут проводив геологічні дослідження.

Деякі відомості про орнітофауну Подільського Побужжя кінця ХІХ - початку ХХ століття залишив мисливець-любитель А.Подільський. Він у кількох замітках в журналі „Український мисливець і рибалка” описав якісні і кількісні зміни, які  відбулися серед мисливських видів птахів за вищезгаданий період. Так, в кінці ХІХ століття на прольоті птахи (мається на увазі мисливські види), за його словами, „валом-валили”. За одну зорю добували по 80-100 качок та кілька гусей на одного мисливця. Після 1915 року птахів стало меншати і вже в 1928 році у тих же угіддях за одну зорю добували 3-4 качки, кілька куликів[37].

В 1926 році за завданням „Московского Общества Испытателей Природы” з ініціативи відомого орнітолога М.А. Мензбіра досліджувати орнітофауну Подільського Побужжя приїхав орнітолог Л.А.Портенко. Ним були детально обстежені долини річок Південний Буг (від м.Хмельницький до смт.Летичів), Вовк (від с.Снітівка до смт.Летичів), Бужок (від с.Маломолинці до смт.Меджибіж),  Лисогірська лісова дача (від с.Рудня до с.Масівці), поля та села Масівці, Пирогівці, Голосків, Лисогірка, Меджибіж, Головченці, Горбасів, Марківці та інші. Свої дослідження Портенко проводив з 21 червня до 25 серпня 1926 року. Завдяки цим дослідженням ми маємо детальний якісний і кількісний аналіз тогочасної   орнітофауни Подільського Побужжя. Саме цей науковець встановив перебування в регіоні 147 видів птахів та навів унікальні описи тогочасних природних  біотопів. Лише один уривок: „Несколько выше Пироговцев Буг вырывается из непроходимых зарослей камыша и начинает походить на реку, так как в ширину от 6 до 20 метров. Отсюда до Голоскова оба берега низкие, местность лишь слабо всхолмленная. Окрестные поля доходят до той черты долины, где сразу начинается мокрый сенокосный луг. Последний представляет равнину, которая местами понижаясь, образует разного характера болотца и озерка. Лишь в немногих пунктах удается подойти к береговой черте (например, в урочище Старый Голосков), обыкновенно же берега реки окаймлены бордюром в 100-200 метров сплошной чащи камыша, корневища которого участвуют в образовании трясистых плавней. Есть участки чащи недоступные для человека в летнее время: плыть невозможно из-за зарослей, ходить мешает глубина и плавучие острова, которые не выдерживают человека…”[38]. В 1955-88 роках ця ділянка Південного Бугу була меліорована і зараз немає нічого спільного з вищеподаним описом.

На початку 30-х років ХХ століття орнітологічні дослідження в регіоні проводив М.О. Бурчак-Абрамович. Ним було обстежено долину р.Вовк (від Деражні до с.Снітівка) та долину р.Згар (в межах сучасного Летичівського району). Він єдиний кому вдалось зареєструвати в даному регіоні на прольоті поморника середнього (Stercorarius pomarinus), а на гніздуванні прудку очеретянку (Acrocephalus paludicola) та сірого журавля (Grus grus)[7].

В цей же період орнітофауну Поділля (а отже і Подільського Побужжя) досліджував наш земляк, відомий біолог, професор Василь Полікарпович Храневич. Народився він в 1887 році у с.Пирогівці (Хмельницький р-н.) в сім’ї священика. В 1901-1907 роках навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, а пізніше в Харківському університеті. У 1918-20 роках працював в Українському державному університеті (м.Кам’янець-Подільський), з 1921 – в інституті народної освіти, а з 1922 – в сільськогосподарському інституті. В 1934 році був репресований (отримав 7 років таборів, будував Біломоро-Балтійський канал, а в 1939 році, після перегляду справи, отримав ще 15 років таборів і був відправлений у табори Воркути). Саме завдяки його дослідженням ми маємо чи не найкраще зведення по орнітофауні Поділля[39-41]. 

Якщо Побужжя на Хмельниччині досліджував В.П. Храневич, то на Вінниччині Побужжя в цей час вивчав В.Ю. Герхнер. Він єдиний, хто для даної території вказував на знахідки залітних червоноволої казарки (Rufibrenta ruficollis) та степового журавля (Anthropoides virgo)[8].

В різних публікаціях, як автори орнітологічних спостережень для цього періоду, вказуються М. Григорієв-Наш, О.Гурський, І. Білявенцев, Г.Проппе, В.Слісаренко. На жаль, їх власних орнітологічних публікацій нам невідомо.

З середини 30-х і до початку 70-х років ХХ століття орнітологічних публікацій по орнітофауні Подільського Побужжя майже не було, очевидно орнітологічні дослідження не проводились взагалі. Для цього періоду відома лише публікація М.І.Черкащенка та І.М.Кірика про гніздування сов у Летичівському районі[42].

На початку 70-х років орнітологічні дослідження регіону знову активізуються. В першу чергу завдяки зусиллям відомого орнітолога Володимира Івановича Гулая, який працював у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті. Основна територія його досліджень – це верхня течія р.Південний Буг (від м.Хмельницький до витоків у Волочиському районі). Дещо рідше ним досліджується Південний Буг  східніше Хмельницька. На основі цих досліджень у 1980 році він захистив дисертацію кандидата біологічних наук, а на початку 90-х років - дисертацію доктора біологічних наук. За результатами досліджень Гулай В.І. має понад 20 публікацій (деякі наведені у списку літератури). Свої дослідження в регіоні він проводив до середини 90-х років. Йому вдалось вперше зареєструвати перебування у Хмельницькій області білощокої казарки(Branta leucopsis), люрика(Alle alle) та гніздування морської черні (Aythya marila)  [9-15].

Якщо В.І.Гулай, в основному, досліджував водно-болотні види, то вивченням інших груп птахів, а особливо представників родини синицеві, зайнявся Микола Дмитрович Матвєєв. В 1986 році, після закінчення навчання на біологічному факультеті Харківського державного університету,  Микола Дмитрович приїхав на постійне місце проживання у м.Кам’янець-Подільський і активно включився у вивчення орнітофауни Хмельницької області. В регіоні Подільського Побужжя багато працював 1990-1995 роках в рамках програми „Складання кадастру флори і фауни Хмельницької області”. Під час виконання досліджень з інших програм, працював у нашому регіоні в 1998, 2006, 2009 роках. Результати його досліджень висвітлені в ряді публікацій та були використані при захисті дисертації кандидата біологічних наук в 1998 році[15, 20-24].

В 1986-88 роках орнітофауну Побужжя вивчав львівський орнітолог Андрій Андрійович Бокотей. На жаль, можливості його досліджень були обмежені, так як в цей час він проходив службу в рядах Радянської армії на даній території[5,6].

На початку 1990-х років заповідні території Побужжя обстежував київський орнітолог М. Клєстов (на жаль, результати не опубліковані).

В 1997 році в рамках проведення досліджень по програмі ІВА (виявлення територій, які мають міжнародне значення для збереження птахів), долину р.Вовк в околицях м.Деражня обстежив Ігор Шидловський (директор зоологічного музею Львівського Національного університету). Завдяки його дослідженням ця територія включена до українського та європейського переліку ІВА територій під №220/026[16].

В 2006 році комплексне вивчення басейну Південного Бугу (від витоків до впадіння у Чорне море)  проводив київський орнітолог В. Костюшин та фотограф С. Гладкевич. В межах Хмельницької області спільно з ними працювали науковці з Кам’янця-Подільського Матвєєв М.Д., Тарасенко М.В. (орнітологи), Козак М. (ботанік), І.Касьяник (географ), а у Летичівському районі – Новак В.О. (орнітолог). В 2009 році під час проведення міжнародних обліків водно-болотних птахів водойми Побужжя знову відвідали орнітологи з Кам’янця-Подільського: Матвєєв М.Д. та Дребет М.

З 1989 року розпочалися наші (Новака Володимира Олександровича) комплексні дослідження орнітофауни Подільського Побужжя. На сьогодні (2010 рік) нами обстежено долину р.Південний Буг від м.Хмельницький до м.Хмільник Вінницької області, долину р.Вовк від смт.Лозове Деражнянського р-ну до смт.Летичів (де р.Вовк впадає у Щедрівське водосховище), долину р.Іква від с.Немиринці Старокостянтинівського р-ну до с.Нова Синявка Старосинявського р-ну (де вона впадає у Південний Буг), вся долина р.Бужок, верхні течії річок Згар, Рів, нижню течію р.Плоска, а також природні та антропогенні території у межиріччях цих річок. За час досліджень на даній території нами виявлено 242 види птахів. Серед них  канюк степовий (Buteo rufinus), кречет (Falco rusticolus), мартин середземноморський (Larus melanocephalus), мартин каспійський (Larus ichtyaetus), крячок каспійський (Hydroprogne caspia), плиска жовтоголова (Motacilla citreola)  та вівчарик арктичний (Phylloscopus borealis) зареєстровані вперше для Хмельницької області. Завдяки нашим дослідженням в національний перелік ІВА територій ввійшли: ІВА №431 „Долина р.Бужок”, ІВА № 233 „Долина р.Південний Буг”, ІВА № 114/025 „Долина р.Іква”[16]. За результатами досліджень у різних виданнях  є понад 50 наших публікацій (деякі наведені у списку літератури)[15, 25-36].

З 1997 року  участь у вивченні орнітофауни Побужжя беруть місцеві жителі, учні та учителі Голосківської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Голосківського професійного аграрного ліцею, більшість з яких є членами  Подільського клубу любителів птахів „Aves” та Подільського відділення Українського товариства охорони птахів. Найактивніші серед них - Алексєєв І., Бондар О.І., Данилків О., Гулько А.А., Гуменюк М., Марущак О.А., Махлай Ю., Новак В.В., Новак Л.М., Пожарський Д., Федоришин Б., Федоришин І.А. та інші[30].

Література.

1.      Анджейовский А.Л. Ботанический очерк местностей, лежащих между Бугом и Днестром, от р.Збруч до Черного моря // Зап. об-ва сельского хозяйства Южной России. – 1855. - №2. – С.63-78.

2.      Анджейовский А.Л. Ботанический очерк местностей, лежащих между Бугом и Дністром, от р.Збруч до Черного моря // Зап. об-ва сельского хозяйства Южной России. – 1855. - №3. – С.93-108, 149-164.

3.      Андрієнко Т. Л., Казімірова Л. П., Білик Р. Г., Матвєєв М. Д., Мирна Л.А., Демчишина З. І., Витязь Г. В. Верхнє Побужжя – проектований національний природний парк України (Хмельницька область). – Кам’янець-Подільський, 2007. – 40 с.

4.      Барбот-де-Марни Н.П. Отче о поездке в Галицию, Волынь и Подолию в 1885 году // Записки минералогического об-ва. Спб., 1886.

5.      Бокотей А.А. Особливості гніздування коноплянки на Хмельниччині під впливом значного антропогенного пресу // Орнітофауна зах. обл.. України та проблеми її охорони. – Луцьк. – 1990. – С.12-13.

6.      Бокотей А.А. К биологии певчего дрозда на Западной Украине // Мат. Х ВОК. – Минск. – 1991. – ч.2, кн..1. – С.67-68.

7.      Бурчак-Абрамович М. О. До орнітофауни Північного Поділля // Збірник праць музею зоології. – 1934. – № 14. – С. 137-141.

8.      Герхнер В.Ю. Матеріали до вивчення птахів Поділля // Зб. Праць зоол. Музею АН УРСР. – 1928. - №5. – С.151-192.

9.      Гулай В.И. К популяционной экологии некоторых водоплавающих и болотных птиц Подолки // Мат. 6-ой ВОК. М., 1974. – ч.2. – С.257-258.

10.  Гулай В.И. Структура популяций и численность водоплавающих и болотных охотничьих птиц верховьях Южного Буга// Вестн. зоол., 1975. - №6. – С.69-71.

11.  Гулай В.И. Экологическая характеристика водноболотных охотничьих птиц западной лесостепи Украины. Автореф. дис. канд.. биолог. Наук. Днепропетровск, 1980. – 23 с.

12.  Гулай В.И. Экология обыкновенной кряквы в верховьях Южного Буга // Вестн. зоол., 1985. - №2. – С.42-46.

13.  Гулай В.І. До екології розмноження чайки та бекаса у верхів’ях Південного Бугу// Орнітофауна зах. обл.. України та проблеми її охорони. – Луцьк. – 1990. – С.17-18.

14.  Гулай В.І. Заліт білощокої казарки на Поділля // Мат. конф. 7-9.04.1995 у м.Ніжин. К., 1996. – 80-81.

15.  Гулай В.І., Матвєєв М.Д., Новак В.О. Птахи Хмельницької області /фауністична  характеристика/. Кам.-Под., 1996. - 30 с.

16.  ІВА території України. Території, важливі для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів. Під. Ред. О. Микитюка. К., 1999. – 324 с.

17.  Кеслер К.Ф. Птицы воробьиные губерний Киевского учебного округа // Труды комиссии для описания Киевского учебного округа. К. – 1851. – т.1. – С.136.

18.  Кеслер К.Ф. Птицы хищные и куриные губерний Киевского учебного округа // Труды комиссии для описания Киевского учебного округа. К. – 1851. – т.1. – С.56.

19.  Кеслер К.Ф. Птицы голенастыя и водныя // Естественная история губерний Киевского учебного округа. К., - 1853 – вып.4. – 102 с.

20.  Матвєєв М.Д. Динаміка чисельності синиць у різних типах лісу на Поділлі // Мат. 2-ї конф. Молодих орнітологів України. Чернівці, 1996. – С.116-118.

21.  Матвєєв М.Д. Птахи родини синицеві (Paridae) в умовах Поділля (структура популяцій, біологія розмноження, міжвидові зв’язки). Автореф. дисерт. канд.. біол.. наук. К., 1998. – 16 с.

22.  Матвєєв М.Д. Характеристика хребетних Vertebrata фауни Хмельницької області//Різноманіття природи Хмельниччини. Кам.-Под., 2004. – С.69-76.

23.  Матвєєв М. Д. Фауна // Верхнє Побужжя. Проектований Національний природний парк України (Хмельницька область). – Кам’янець-Подільський, 2007. – С. 20-25.

24.  Матвєєв М.Д., Мороз О.М., Шевера М.В. Густав Бельке (Gustav  Belke) – дослідник природи Поділля ХІХ століття. // Пріоритети орнітологічних досліджень. Мат. і тези доповідей YІІІ наук. Конф. Орнітологів заходу України, присв. пам’яті Густава Белькне. Львів – Кам.-Под., 2003. – С.149-151.

25.  Новак В.В., Новак В.О. Особливості зимівлі і видовий склад птахів урбанізованих територій Поділля // Збірник матеріалів наукових досліджень студентів і магістрантів Кам’янець-Подільського державного університету. Природничі науки. Кам.-Под., 2007. – вип. ІІ. – С.37-43.

26.  Новак В. О. Якісний аналіз орнітофауни Хмельницької області // Матеріали 1-ї конференції Молодих орнітологів України. – Чернівці, 1994 – С. 4–5.

27.   Новак В. О. Попередній аналіз орнітофауни Летичівського району // Матеріали 1-ї конференції Молодих орнітологів України. – Чернівці, 1994. – С. 5–7.

28.  Новак В. Історія вивчення орнітофауни Хмельницької області // Інформаційні матеріали Західного відділення УОТ. – Дрогобич, 1995. – Вип. 7. Тріщ. – С. 50–51.

29.  Новак В. Сучасні орнітологічні дослідження на Поділлі // Орішок. Інформаційні матеріали ЗВУОТ. – Дрогобич, 1997. – Вип. 8. – С. 36–37.

30.  Новак В. О. Робота Подільського клубу любителів птахів “Aves” у 1997-1998 роках // Інформаційні матеріали Західного відділення УОТ. – Дрогобич, 1999. – Вип. 10. Ломик. – С. 24–25.

31.  Новак В. О. Орнітофауна Ярославського орнітологічного заказника // Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття. Матеріали конференції, м. Канів, 9-11 вересня 2003 р. – Канів, 2003. – С. 72-73.

32.  Новак В. О. Сучасний стан деяких червонокнижних видів на Поділлі // Різноманіття природи Хмельниччини. – Кам’янець-Подільський, 2003. – С. 77–82.

33.  Новак В. О. Динаміка чисельності крячків у долині річки Бужок на Поділлі // Авіафауна України. – 2006. – Вип. 3. – С. 64–68.

34.  Новак В. О. Дані про птахів, занесених до Червоної книги України, що зареєстровані в західному регіоні в 1994-2006 роках // Знахідки тварин Червоної книги України. – К., 2008. – С. 244-261.

35.  Новак В.А., Новак В.В. Хмельницкая область// Результаты зимних учетов птиц России и сопредельных регионов. Зимний сезон 2006/2007 г. – М., 2007.- Вып.21.- С.36-37.

36.  Новак В. О., Новак Л. М. Орнітофауна Хмельницької області. – Хмельницький, 1998. – 46 с.

37.  Подільський А. Про зменшення пернатої дичини в найкращих мисливських угіддях на Поділлі // Український мисливець і рибалка. – 1928. - №11-12.

38.  Портенко Л. А. Очерк фауны птиц Подольской губернии // Бюллетень московского общества испытателей природы, секция биология. – М., 1928. – т.37., вып. 1/2. – С. 92–204.

39.  Храневич В. П. Огляд фавни птахів Поділля // Нарис фавни Поділля. – Вінниця, 1926. – С. 34–90.

40.  Храневич В. П. Недавнє минуле фавни птахів // Минуле фавни Поділля. – Вінниця, 1926. – С. 18–19.

41.  Храневич В. П. Матеріали орнітофауни західних округ України // Записки Кам’янець-Подільської науково-дослідної катедри. – Полтава, 1929. – Т. 1. – С. 5–43.

42.  Черкащанко М.І., Кірик І.М. Екологія вухатої та сірої сов Хмельницької області УРСР// Мат 4-ї наук. конф. педагог. ін-тів. Горький, 1970. – С.402-403.

43.  Andrzejowski A. Rys botaniczny krain zwiedzonych miedzy Bohem i Dniestrem od Zbryczy do morza Czarnego odbytych w latach 1823-1824. Wilno, 1830. – S.8-93.

44.  Gluzinski I. O ptactwie dzikem na Podolu. – Warszawa, 1859.

45.  Eichwald E. Naturhistorishe Skizzes von Lithaeun, Vilhynien und Podolien. – Wilno, 1830.

46.  Rzaczynski G. Historia naturalis Regni Poloniae eto. 1721.

47.  Rzaczynski G. Auotuarium Historiae Naturalis. 1742.